Книга, що потрапила мені до рук наступною, вже занесена у список улюблених цього року, адже "Прислуга" - це зразок якісної літератури на тему, яка актуальна й до сьогодні.
Кетрін Стокетт народилася та виросла на півдні, у сонячному штаті Міссісіпі. Її сім'я, як і усі інші в цьому штаті, мала чорношкіру прислугу, тож цією темою авторка, можна сказати, жила багато років, а деякі персонажі книги списані з реальних людей, яких знала Кетрін Стокетт. Тому роман вийшов неймовірно живим та яскравим.
Події відбуваються у містечку Джексон, де кожен один одного та один про одного все знає. Це 60-ті, тож кожна біла сім'я працевлаштовує чорношкіру прислугу. Проте попри начебто нормальні умови праці ці люди, що присвячують своє життя сім'ям білих, зазнають моральних знущань - від наклепів до розповсюдження інформації про те, що чорношкірі - розносники найрізноманітніших хворіб.
Авторка знайомить нас із центральними фігурами книги - розважливою Ейбілін, імпульсивною Мінні та міс Скітер або Євгенією, яка просто не влазить у рамки суспільних законів. Розповідь ведеться саме від імені цих трьох. Перші дві героїні працюють у будинках білих сімей прислугою, натомість як Скітер - сама є білою леді, яка не зовсім вписується у компанію своїх заміжніх подруг з дітьми. Дивлячись на все, що коїться за закритими дверима їхніх будинків, ніби збоку, адже вона таки трохи аутсайдер (декілька років вчилася в університеті), Скітер вирішує, що настав час змінити щось у цьому суспільстві, тому що твердо переконана: так не має бути. А от що із цього вийде та хто їй у цьому допоможе - читайте в книзі.
Роман Кетрін Стокетт - дуже важливий, адже зачіпає дуже чутливу та, на жаль, досі актуальну в нашому суспільстві тему расизму. Він розповідає нам про сеґреґацію чорношкірих прямо із вуст них самих, що робить роман ще реалістичнішим. Мова книги проста, проте неймовірна яскрава та жива. Вона переносить нас у саме серце подій, де не замовчується жодна прикра деталь, де ми переживаємо із героями книги увесь спектр емоцій - від усмішки, голосного сміху, замилування до співчуття, розчарування, суму та сліз.
Усі герої роману прописані надзвичайно добре, до найменших деталей. І всі вони - такі різні. Найбільше, що мені сподобалося у цій книзі, це те, що авторка жодну перспективу героїнь, не нав'язує нам, не робить персонажів чорними чи білими, себто однозначно хорошими чи поганими, а такими, якими вони могли б бути у реальному житті. Ніхто в житті не буває лише хорошим чи лише поганим. І саме це робить героїв книги ніби реальними людьми.
"Прислуга" полонила моє серце, гадаю, назавжди. Я певна, що буду перечитувати цю книгу не раз, тому радію, що вона красується на полиці моєї домашньої бібліотеки.
Якщо ви ще не читали цієї книги - не гайте часу, беріться за читання! Це ж абсолютний мастрід!
Екранізацію книги я також подивилася, фільм гарний, проте раджу спочатку обов'язково книгу - вона яскравіша та цікавіша.
Вирок Сови: 5/5
Немає коментарів:
Дописати коментар