Книга Юрія Винничука довго стояла на моїй книжковій полиці - запилюжена та наче нікому не потрібна. Я завжди поглядала на неї та чомусь вагалася, чи брати її до рук та починати читати. Постійно траплялося щось цікавіше та захопливіше. 2017-ий був для мене радше розчаруванням в сучасній українській літературі, тому я й відклала знайомство із цим автором на невизначений термін. Та в січні 2018-ого я вирішила брати участь в чудовому челенджі "12 забутих книг", що давно на полицях та все ніяк не прочитані. Тож сьогодні я, Сова, розповім вам про свої враження від фентезійного роману Винничука "Мальва Ланда".
"Мальва Ланда" - роман дуже складний, про нього не скажеш одним словом чи реченням, бо у нього стільки всього! Автор дуже цікаво та оригінально розкриває перед нами фентезійний світ Сміттярки, яка така велика, мов ціла країна. Раз потрапивши на Сміттярку, вже звідти й не виберешся. Адже там такі лабіринти, що не кожен місцевий їх знає. А ще ж на кожному кроці чигають на шукачів пригод різноманітні химерні істоти (часто дуже абсурдні, як-от, наприклад, "дротяний удав", що може напасти та вдушити людину кабелями. Єдиним порятунком від нього може бути тільки читання абсолютно безсенсових та абсурдних новин). Також тут є Море Борщів, в якому плавають варені русалки і безліч не менш химерних місцин.
Головний герой твору Бумблякевич, мушу зізнатися, дещо мене дратував. Він був страшенно безпорадним маминим синочком, хоча йому точно було немало років. Заради того, щоб у мами було за нього спокійне серце (бо ж вона переживала, що він ще не одружився), Бумблякевич вигадав примарну постать Мальви Ланди, із якою він начебто зустрічався (для мами). Одним словом, у реальному світі йому жилося поганенько. Єдиною його пристрастю були книги, заради яких він міг продати чи виміняти все своє майно (що він практично й зробив, коли мама померла). Одного разу Бумблякевич знаходить у знайомого букініста збірку поезій, де авторкою зазначається... так, та сама загадкова Мальва Ланда. Тож йому не лишається нічого іншого, як відправитися на її пошуки. І от які пригоди спіткають нашого головного героя - читайте в книзі.
"Мальва Ланда" загалом сподобалася мені, хоча були, звісно, моменти, які було неприємно читати. Незважаючи на це, твір - чудовий, сповнений гумору (цим мені дещо нагадав Террі Пратчетта). Що вже казати про бурхливу (а подекуди й занадто бурхливу) уяву автора! Вигадати стільки химерних істот та їхнє призначення - це ще треба вміти. Дуже мені сподобався фентезійний світ Сміттярки, хоча я й намагалася собі уявити його трохи мультяшним, бо подекуди він бував аж надто реальним, надто сміттєвим. Ще у творі можна знайти багато нюансів, що вказують на висміювання автором нашого українського суспільства. Також оригінально автор підняв питання екології і сміття, адже й справді, якщо ми будемо викидувати останнє де-небудь, зможемо й самі створити оту Сміттярку, у лабіринтах якої можна загубитися. І безперечно окреме дякую Винничукові за альтернативні уроки історії (в романі піднімається, наприклад, питання про порятунок поетів Розстріляного Відродження) та поезію. "Мальва Ланда" просякнута вкрай абсурдними та комічними подіями, які, проте, мають своє значення у книзі. І саме ця абсурдність і комічність твору сподобалася мені, мабуть, найбільше, адже часто навіть неприємні сцени були такими абсурдними, що над ними я просто сміялася.
Як на мене, автор хотів донести нам, що гнатися за своєю мрією іноді може означати втрату реальності. І ось ти раптом опиняєшся у реальності. Виявляється, пройшло вже багато років, ти постарів, а мрію так і не наздогнав. Проте і в реальності не можеш жити. Іноді важливо іти за своєю мрією. Ти можеш і не знайти її, але можеш знайти дещо цінніше - себе.
Великим та жирним мінусом роману вважаю цю всю недоречну "сексуальність", хоча подекуди це дійсно нагадувало сцени із якихось порнофільмів, вибачте. Тому твір точно не бажано читати до 18+, а також тим, хто має вкрай вразливу психіку.
А я буду продовжувати своє знайомство із Юрієм Винничуком.
Вирок Сови: 4/5
Немає коментарів:
Дописати коментар