Тарас Березовець: "Анексія: Острів Крим. Хроніки "гібридної війни"

Привіт усім! Сьогодні я, Сова, розповім вам про надзвичайно важливу та цінну книгу Тараса Березовця.

Спершу мушу сказати, що я давно вже перестала цікавитися політикою в Україні. А сталося це саме після трагічних для історії нашої країни подій. Між іншим, і після анексії Криму та розв'язання війни між Україною та Росією. Тоді анексія викликала в мені бурю емоцій - від обурення до нерозуміння кримчан, які якось не сильно проти тієї анексії виступали, принаймні таке враження складалося із відстані. Тільки з книги я дізнаюся, як професійно займалися російські агресори дезінформацією і приховуванням правди від усього світу, переслідуючи не тільки українських, а й закордонних журналістів, які намагалися докопатися до неї. Також я дізнаюся про вдало сплановану та проведену пропагандистську кампанію Кремля, яка була звернена на промивання мізків. Детільніше про це можна дізнатися у книзі "Анексія: Острів Крим. Хроніки "гібридної війни".

Тарас Березовець - український журналіст та політтехнолог, вихідець із Криму. Я ніколи про нього не чула. Та й про цю книгу також. Але якось, шукаючи, що б почитати, я знайшла її у списку найпопулярніших книг 2016 року в Україні. Тож натрапила на неї абсолютно випадково, але вже з перших сторінок вона мене зацікавила. Та мушу вас попередити: це не художня література. Там немає жодних ліричних відступів чи чогось такого. І зрозуміло, це не зовсім література на літо. Та я не змогла її не прочитати.

Спершу автор розповідає нам трохи про історію півострова. Особисто для мене було дуже цікаво дізнатися, які народності жили в різні десятиліття, століття і так далі у Криму, хто намагався його завоювати і таке інше. Автор розповідає, яку стратегічну роль відігравав півострів у світовій історії і чому він взагалі був і виявився таким важливим для Росії. Тоді Тарас Березовець аналізує події, що в кінцевому результаті ведуть до анексії Криму Росією і так званої "гібридної війни", детально розписуючи події кожного дня з 23 лютого 2014 року, коли почали з'являтися "зелені чоловічки" і до 18 березня 2014 року, коли анексія Криму стала незворотною. Ми можемо побачити, хоч ми і так це знаємо, весь жах російської агресії, висловлений у коментарях жертв та очевидців цієї агресії, а подекуди  - беземоційно подані автором як факти, підсилені різними документами. Також книга всіяна і коментарями журналістів, політиків, українських військових тощо. По порядку ми прослідковуємо хронологію подій і можемо вибудувати для себе логічний ланцюжок всіх обставин, які передували анексії. Звичайно, дуже гірко було читати про зради багатьох українських військових у Криму. А знущання із українських дівчат-журналісток російськими силовиками на півострові взагалі вразило мене просто до сліз. Цей агресивний жах важко собі навіть уявити... Натомість, безперечно, захоплює мужність тих офіцерів, які до останнього "трималися присяги на вірність народові України".

Виявляється, світ давно вже підозрював чи навіть знав про плани путіна щодо Криму, було багато точних політпрогнозів на цю тему, але з якоїсь незбагненної причини ніхто ними не переймався і серйозно про це не задумувався. Серце кров'ю обливається, коли читаєш про стан української армії на момент вторгнення російських військ (мало того, що ядерну зброю віддали, чим колись неймовірно пишалися. А для чого? Щоб лишитися беззахисними перед ворогом?). Незрозумілою й досі лишається реакція тодішньої тимчасової української верхівки влади, яка вчасно не зреагувала, бо просто не знала, як реагувати і не сприймала всерйоз дій агресора... Багато чого дивує, шокує й обурює у цій неймовірно цінній книзі, яка вміщує в собі таку важливу та болючу частину нашої історії. І залишає по собі багато запитань. Наприклад, чому не переназначили когось іншого на посаду в.о. міністра оборони України, яку на той важливий час обіймав неадекватний Ігор Тенюх?

Насправді я завжди вважала, що читати книги з історії - це нецікаво і навіщо взагалі це робити. Але недарма кажуть, що для тих, хто не знає історії, вона повторюється. Я й сама не знала, що анексію Криму планували ще з 1990 року, тому ця вся спецоперація пройшла так успішно і все виглядало так "професійно" - спеціально підготовлені люди, зброя, залякування, погрози членам сімей українських військових, психологічний тиск.

Ця книга беззаперечно важлива до прочитання кожному українцеві, який займав під час анексії Криму ту чи іншу позицію. Прочитавши її, ми розуміємо, що потрібно змінюватися самим, щоб отримати у нашій країні гідний уряд і президента. Тому що структура держави є невід'ємною складовою нашого національного "Я". Тож якісь зміни починаються з кожного окремого громадянина. І Революція гідності, і анексія українського Криму повинні дати нам зрозуміти, що українці повинні будувати свою країну самі так, щоб не повторилося більше таких жахливих подій, щоб усі жертви і смерті патріотів не були марними. Україна мала бути готовою до всього 2014 року. Але, на жаль... Янукович понаставляв своїх пішаків повсюди і мене досі не полишає питання, де вони всі зараз. Невже вони всі повтікали? Якось не віриться. Чи так само ті пішаки, яких наслали в Україну з Росії? І хтозна, може, вони й далі щось замислюють. Сподіваюся, що ці мої страхи безпідставні.

Читаючи книгу, ти ніби дивишся документальний фільм - сповнений жорстокості і жаху, та все ж не в силах від нього відірватися...

"Анексія: Острів Крим. Хроніки "гібридної війни" просто необхідно перекласти як мінімум усіма мовами Великої двадцятки. Я впевнена, ця книга може стати світовим бестселером і відкрити очі тим, хто був ізольований від правди російськими силовиками і російською дезінформацією.

"Ця книга присвячена подвигу росіянина Сергія Кокуріна, українця Станіслава Карачевського та кримського татарина Решата Аметова, які віддали своє життя за Крим і Україну, коли їй було зле. Наше спільне завдання - закарбувати їхні імена у своїй пам'яті. Адже майбутні покоління пам'ятатимуть саме їх, а не зрадників, які у важкий час продали найбільшу цінність у житті, розмінявши Батьківщину, присягу й свободу на нікчемне золото ворогів України" - говориться в післямові. Насправді Тарас Березовець впорався із завданням висвітлити події того періоду на відмінно, хоч можна уявити, як нелегко це йому давалося, будучи уродженцем Криму...

Однозначно - 5/5 зірочок.