Емілі Локгарт: "Ми були брехунами"

"Жив собі колись король, у якого було три вродливі доньки."

"Короля" звали Гарріс, а його доньок - Керрі, Бесс та Пенні. І у доньок були діти. Багато дітей. Та найважливіші з них - це Міррен, Джонні та вона. А ще був Ґет, якого вона кохала. Її-не її Ґет. Міррен, Джонні, Ґет та Кейденс. І вони були Брехунами.

"Ми— Синклери. Жоден з нас не бідує.  Жоден не помиляється. Ми живемо, принаймні влітку, на власному острові поблизу берегів Массачусетсу. Можливо, це все, що вам потрібно про нас знати."

Можливо, а може й ні.

Привіт усім! Сьогодні я, Сова, розповім вам про особливу книгу, яка мене вразила в саме серце, проникла в мою голову і розтрощила її, мов скляну кулю, гучним та потужним вибухом.

Як ви вже здогадуєтеся, мова піде про книгу "Ми були брехунами" Емілі Локгарт. Недарма, скажу я вам, цей роман став бестселлером The New York Times. "Ми були брехунами" - роман-саспенс, написаний для аудиторії young adults (молодь), з цього жанру я ніколи не читала жодної книги, тож це була перша, і я ні на мить не шкодую про час, який витратила на неї. Адже це було того варте! 

Синклери - стародавній американський рід, багатий не тільки на дорогоцінні речі, що нікому не потрібні, але й на дітей та онуків. Усі вони високі, біляві та стрункі. І у всіх - купа проблем, про які вони, звісно, ніколи не говорять вголос. 

"Ми— споконвічно багаті демократи. Наші посмішки широкі, підборіддя— квадратні, тенісні подачі— агресивні." - так про свою родину розповідає головна героїня книги - Кейді. Власне, щоби впоратися якось із усім, що відбувається в родині, Кейді складає казки за мотивами найвідоміших у світі казок, тільки за персонажів у них - члени родини Синклерів (ці казки підкорили моє серце!). На момент розповіді Кейді сімнадцять. Вона розповідає нам про п'ятнадцяте літо, коли на острові пошкодила собі голову і нічого не пам'ятає про події того літа. Сімнадцятого літа вона знову повертається на острів, щоб згадати, що ж тоді трапилося.

Книга мені дуже сподобалася! По-перше, я весь роман, майже до кінця ламала собі голову над тим, чому ж їх усі називають Брехуни? По-друге, я майже до кінця не могла второпати, що ж там трапилося. А кінець мене просто неймовірно вразив! Також дуже мені сподобалося оформлення книги. Карта на початку, щоб зрозуміти, що де на острові знаходилося, а також генеалогічне дерево виявилися дуже доречними! 

Насправді від книги я не очікувала зовсім нічого особливого. Та отримала дуже багато! Роман невеликий - 200 із чимось сторінок і читається дуже шкидко і легко (я прочитала його за два дні). Книгу я читала в українському перекладі, який мене, на щастя, не розчарував знову (хоча все одно були там деякі русизми. Особливо вразило мене слово "ізгої"). Сюжет захопливий, головна героїня цікава і дивна, перше кохання щире, Брехуни чудові, вся родина зі своїми приколами, і від того книгу читати ще цікавіше. Також дуже захопливо читати здогадки Кейді і самому про щось здогадуватися, та кінець тебе все одно приголомшить, бо ти нізащо не розгадаєш, чим усе закінчиться. 

Не вагаючись, ставлю 5/5 зірочок.