Дейв Еґґерс: "Сфера"

Чи замислювалися ви над тим, що чекає нас у майбутньому? Через років, скажімо, 20-30? Впевнена, що майже кожного із нас відвідували такі думки. Світовий бестселлер Дейва Еґґерса - саме про це недалеке майбутнє. І сьогодні я, Сова, розповім вам про свої враження від цього роману-дистопії.

Чи хотіли б ви жити в ідеальному суспільстві? Де немає крадіжок, злочинності, корупції? Де існує філософія, яка полягає в тому, що кожен має право знати все? Все, до найдрібніших деталей? Що ж, це виглядає справді ідеально. Чи то пак принаймні звучить. Та завжди існує і зворотній бік медалі.

"Сфера" - інтернет-корпорація світового масштабу, яка давно вже поглинула такі величезні компанії, як Google, Facebook, Amazon та інші. Нею правлять, як їх усі називають, Троє Мудреців, які різняться своїми характерами, та тим не менш їм вдається гармонійно керувати корпорацією, яка, звісно ж, знаходиться не будь-де, а в Сан-Франциско.

Ціль Сфери - досягти повної прозорості у суспільстві завдяки малесеньким камерам, які всі можуть ставити всюди (та й не тільки завдяки їм, але й цілій низці інших проектів, які розробляються у Сфері надзвичайно часто). І ніщо з цієї інформації ніхто ніколи не зможе стерти. Так не буде злочинності, бо всюди існують докази вчинених злочинів. Так не буде корупції у політиці, адже й політики носять на собі малесенькі камери, і мільйони глядачів у всьому світі стежать за кожним їхнім рухом, за кожним словом. Так не буде воєн і не буде таємниць, бо, за так званою демократією Імона Бейлі - одного із мудреців, - таємниці - це брехні. Саме так. Адже таємниця - це зумисне приховування правди від своїх побратимів. Отже - брехня. Але ж кожен має мати право знати все. Абсолютно все! То як же можна приховувати знання від тих, хто хоче ними володіти? Отож бо й воно. Так усі будуть знати про тебе все, ти зможеш ділитися з усіма своїми знаннями та досвідом. Так ти стаєш кращою людиною! Прозорість - це майбутнє суспільства. Таємницям немає місця в ньому. Знаннями треба ділитися. Так виглядає ідеальний світ в очах Бейлі.

Мей Холланд - 24-річна дівчина, яка завдяки своїй найкращій подрузі Енні потрапляє у Сферу, окунається в її атмосферу і щиро переконана у геніальності ідей корпорації. Спочатку Мей потрапляє на найнижчий щабель кар'єрного зросту, а саме у відділ Customer Experience (відгуки клієнтів). Та її успіхи зростають просто на очах. Рейтинги зашкалюють, і то - на всіх рівнях. А їх, цих рівнів, до біса багато. Спочатку - твій особистий рейтинг, який залежить від кількості зроблених тобою завдань, тоді - загальний рейтинг, що стосується твоєї команди, потім рівень твоєї участі в житті Сфери, тобто, участь у різноманітних івентах, яких кожного дня десятки, коментарі, фото, відгуки та перепости про ці івенти. Адже все це дуже важливо, оскільки у Сфері працюють не якісь там роботи, а люди, які створюють спільноту. І ти - частина цієї спільноти. Тож прослідковується також і рейтинг твоїх постів, коментів, лайків, дислайків і такого іншого, які стосують не роботи, а твого особистого життя, адже ти, знову ж таки, не робот, а Сфера дбає про своїх працівників і хоче, щоб у них був вільний час на своє особисте. Хоча... Чи є воно таки особисте? Існує ще безліч рівнів, які я не буду далі перераховувати. 

Життя Мей змінюється блискавичними кроками. І ось вона вже дівчина, що має серйозну роботу і може допомагати батькам. Мей начебто і згідна із переконаннями Сфери, та не зовсім їх дотримується. Поки  однієї ночі не трапляється подія, яка повністю і докорінно змінює роль Мей у Сфері. Дівчина стає однією із "прозорих", тоді як корпорація прагне досягнути того, що називається повним завершенням Сфери. Що це означає (не знає ніхто) і що із цього вийде - читайте самі :)

"Сфера" - яскравий приклад можливого майбутнього, яке чекає людство із такими темпами поширення соцмереж та життя онлайн загалом. Це книга, що змушує задуматися над майбутнім соцмедіа і над їхнім впливом на людей. Дуже цікаво було читати, які плюси прозорості можуть бути. І звучить воно все справді класно! Але, як я вже згадала на початку, існує й зворотній бік медалі. А це - додатковий контроль над кожною людиною. Це гноблення тих, хто противиться тому, щоб ставати прозорим. Це постійний контроль над тим, що ти їси, що п'єш, як вдягаєшся, як ти вчишся, де знаходишся і так далі. А що трапляється із людьми, які не хочуть дотримуватися повної прозорості? Їм логічно ставлять запитання: "А що ти приховуєш?"і фактично примушують стати прозорими.

Книга поділена на три частини: Книгу 1, 2 і 3. Хоча насправді більшість книги займає Книга 1.  А ще у романі немає розділів, та це для мене не було проблемою. Одразу хотіла би спростувати відгуки деяких букблоґерів про те, що у книзі майже до кінця нічого не відбувається. Це не так! Згідна, що немає якоїсь нереальної супердинаміки, та книга дуже атмосферна і просто захоплює тебе у свій Всесвіт. Авторові прекрасно вдалося описати всю внутрішню структуру та ідеологію корпорації. Також цікавим я вважаю погляд на події не противника, як це зазвичай буває в романах-дистопіях, а навпаки - прибічника переконань Сфери. Хоча тут були і свої мінуси. Мей - персонаж, якому ти не обов'язково співчуватимеш і жалітимеш. Вона - не зовсім симпатичний герой цієї книги. Ну хіба ви б співчували людині, яка сама вибрала собі такий шлях? Усвідомлюючи все, але не маючи чи то бажання, чи то ще чогось протистояти системі. Є в цьому якась жорстокість. З іншого боку, важко сказати, чи був у неї насправді вихід. Адже тоді їй загрожувало би звільнення. А це привело б за собою цілу низку інших сумних подій. Тому Мей лишилося лише підкорятися. Та якби вона раніше подумала про усілякі наслідки своїх дій, все було би зовсім по-іншому. Те, що дратувало у ній інших читачів, я сприймаю, як спосіб автора передати сутність героїні. Її наївність, нездатність приймати рішення, свідома відмова від раціонального мислення, надмірна емоційність та частково й легковажність є, як на мене, частиною особистості Мей, адже саме такими людьми можна легко маніпулювати. І саме це автор хотів підкреслити, бо ж Сфера робила свої ставки, перш за все, на молодих людей.

Книга показує, що трапляється, якщо сліпо вірити чиїмось ідеям і переконанням. Цей роман - не в останню чергу про людяність і знову ж таки про бажання людей стати Богом:

"Тепер ми всі є Богом. Скоро кожна окрема людина буде мати змогу бачити інших та винести їм вирок. Ми всі побачимо те, що бачить Він. І ми оголошуватимемо Його вирок. Ми будемо транслювати Його гнів та роздавати Його прощення. На тривалому та глобальному рівні. Всі релігії чекають тієї миті, коли кожна людина стане безпосереднім послом Божої волі..."

Ця цитата не є словами когось із головних героїв, це - слова якогось випадкового чувачка, який зустрівся Мей, та вони передають в більшій мірі суть цілі Сфери - стати таким собі Богом, щоб контролювати всіх і все.

Тепер трошки критики: Як я вже зазначала вище, книга поділена на три книги, що мені не дуже зрозуміло, тому що більшу частину роману займає книга 1, а інші дві книги до смішного короткі, особливо третя книга, яка йде більше, як епілог і займає всього 4! сторінки. Але то таке. Більше претензій у мене до автора буде стосуватися головної героїні, яка попри усі свої дивакуватості (це ви зрозумієте при читанні) все рівно залишається не до кінця прописаною чи продуманою Еґґерсом. Наприклад, у відношенні щодо своїх батьків чи найкращої подруги Енні. Ці епізоди якісь недовершені. То Мей переймається здоров'ям своїх батьків, зокрема тата, то їй узагалі байдуже, де вони. То вона ненавидить Енні, то та вже знову її найкраща подруга. То дівчина ненавидить одного з коханців, то вже з ним зустрічається. Ні, звісно, можна було б розглянуті ці ситуації в тому плані, що головна героїня настільки невпевнена у собі й боїться прийняти будь-яке категоричне рішення, якби не відчувалася якась фальш у тих моментах, неправдоподібність того, що відбувається. Так, ніби автор спеціально все так закрутив, бо так треба для подальшого сюжету. Та, згрубша, це й уся моя критика. Незважаючи на те, що екшену, як такого, не було досить довго (хоча знову ж таки - особисто для мене всі події були дуже напруженими), компенсувалося це останніми ста сторінками, які ще більше затягнули у свій вир. Але насправді динаміка в романі була не такою вже й важливою, як діалоги між людьми, як аргументи за і проти прозорості. Я не могла відірватися від книги, не прочитавши все до фіналу, від якого мурашки бігли по шкірі...

Роман зачіпає дуже важливу тему, чого нам стерегтися у майбутньому. Насправді книга читалася неймовірно цікаво і швидко, залишаючи по собі багато думок і питань, а що ж робитиме людство, якщо така корпорація справді з'явиться і захоче транспаретності у всіх проявах життя. Лайки чи дислайки стануть не просто символами того, чи подобається тобі щось, чи ні, а зможуть справді змінювати світ, ці лайки чи дислайки будуть мати владу вирішувати життєво важливі запитання. А що скажете на це ви? 

До речі, читати книгу я почала російською, та прочитавши 100 сторінок жахливого перекладу (під жахливим я розумію те, що в ньому між рядків читається негативне ставлення перекладача до героїв та й до всього, що відбувається в романі), я таки перейшла на німецьку, де жодного негативу не відчула. Дуже сподіваюся, що й українською цей бестселлер неодмінно перекладуть!

Вирок Сови: 4,5/5 зірочок.

P.S: Тепер лишилося подивитися екранізацію. У головних ролях - Емма Уотсон та Том Хенкс! Трейлер - внизу :)

UPD: нещодавно переглянула фільм, і він мені також сподобався, у ньому вирізані, так би мовити, всі недоречні чи непотрібні, на мою думку, картини, що є тільки плюсом. Справді гарно та якісно знятий фільм, лише не вистачило мені такої ж кінцівки, як у книзі. То було би більш довершено. І переклад книги українською вже є! Ура! :)