Айн Ренд: "Атлант розправив плечі"

Книга в оригіналі

Привіт усім! Я, Сова, зізнаюся вам, як же важко мені окреслити книгу, яку я сьогодні дочитала. Вона настільки вражаюча, багатогранна і незвичайна, що я ледве підбираю слова, щоб описати її вам. Що ж, намагатимусь розповісти про неї.

Насамперед хочу зазначити, що мовою оригіналу, себто, англійською було написано одну (дивіться вгорі) товстенну книгу (ну, лише, якщо 1168 сторінок ви назвете по-іншому). І на щастя, на величезне моє щастя, цей роман при перекладі українською було розділено на три книги. І за це я дійсно вдячна агенції, як вони себе називають, "Наш Формат"! Уклінно дякую, інакше нізащо б не взялася за читання.

Отже, роман поділено на три книги, які є його частинами: "Несуперечність", "Або-або", "А є А". Я не приділятиму уваги кожній частині, бо це зайняло б нереальну купу часу, а розповім загалом.

Роман розповідає про те, як виглядало б життя на Землі, а в Америці зокрема, якби люди відмовилися від здатності думати і використовувати свій розум за призначенням. Загалом суспільство ділиться там на три категорії: бізнесменів-промисловців, великих умів країни, що прагнуть розвивати економіку своєї держави, вони орієнтовані на прибуток і розвиток свого бізнесу, на чесну співпрацю зі своїми однодумцями та віру лише у власні сили; зграйку політиканів, які самі ні на що не здатні і за допомогою своїх підступних планів хочуть змусити народ працювати на них, прикриваючись мораллю, яку вони вигадали самі і яка містить такі прогалини, що, мамо, не горюй! Ці так звані друзі у Вашингтоні розкрадають і видоюють країну всіма відомими їм способами, націоналізуючи власність, видаючи директиви, які не становлять жодного сенсу для людей логіки. Ну і третя категорія - це, власне, сіра маса - безвільна і байдужа, приречена на страждання. А все - через відмову послуговуватися єдиним інструментом, який дано людині для виживання - розумом. І знаєте, не така вже й нереальна ця історія. Читаючи її, у мене виникало багато асоціацій із різними існуючими і минулими режимами. Роман відображає сутність історії людської природи. Адже хіба не така політика велася у Радянському Союзі? Змушували народ не думати і кожен боявся висловлювати щось уголос, бо існує так званий "сторож братові своєму", який його контролює.

Також книга показує, що станеться із суспільством, якщо з нього зникнуть розумні люди, Атланти, на яких тримається світ, люди, які здатні мислити. І разом із тим - що станеться з атлантом, коли світ тиснутиме йому на плечі і сили його тримати скінчаться:

— Містере Ріарден, — урочисто і спокійно мовив Франциско, — якби ви побачили Атланта, велетня, який тримає світ на своїх плечах, якби ви побачили, як він стоїть, а по його грудях стікає кров, ноги підкошуються, руки тремтять, проте він із останніх сил продовжує тримати світ, і що більших зусиль докладає, то дужче тисне світ на його плечі, — що б ви порадили йому зробити?
— Я… не знаю… А що… він може зробити? Що б йому сказали ви?
— Випростатися.

У ході роману ми дізнаємося про життя Даґні Таґґарт, виконавчого директора залізниці Таґґарт Трансконтиненталь, про її цілеспрямований характер, про цілі і їх досягнення, про втілення її насміливіших задумів у дійсність, про її силу і волю, але разом з тим і невимовно виразну жіночність і тендітність. Дуже привабливий контраст, тому з її іменем у романі пов'язаний не лише великий розум і хист прокладати залізницю і вміло керувати нею, але й кохання - від першого, ніжного, захоплюючого, всепоглинаючого і скінченого великим розчаруванням до останнього, що має найвищий сенс. Даґні будує залізницю, це - справа її життя, вони пишається плодами своєї праці і прагне більшого. Але їй на шляху стає зграйка політиканів, до яких належить і її брат. Вони починають вставляти палиці в колеса видатних промисловців країни, руйнуючи тим самим їхні заводи, фабрики і таке інше. Тут стається незбагненне: промисловці починають зникати, один за одним, нищачи ті ж таки заводи, фабрики та іншу свою власність, щоб не залишати її людям без розуму, щоб вони не могли більше наживатися на ньому. Всупереч так званому руйнівнику, який, на її думку, забирає людей бізнесу, Даґні не хоче і не може покинути справу свого життя. За свою залізницю вона бореться до кінця. Але чи вдасться Даґні врятувати її? Чи зможе вона знайти і знищити "руйнівника"? Та й чи існує він насправді? Відповіді на ці питання ви дізнаєтеся, прочитавши книгу.

Також ми знайомимося із Генком Ріарденом - людиною, що винайшла ріарден-метал, його бездоганною та разом з тим зневажливою дружиною Ліліан, яка насправді зовсім не кохає і не цінує Генка, і при першій-ліпшій нагоді намагається тиснути на нього почуттям провини за час, присвячений справі життя, а не сім'ї; із матір'ю Генка, яка не стомлюється давити на нього сімейними почуттями і випрошувати у нього роботу для свого молодшого сина і брата Генка - Філіпа і з тим же Філіпом, що за життя не заробив і центу, але таки не соромиться засудити Генка, просторікуючи про його егоїзм і т.д і т.п.

Книга розповідає нам і про Франциско д'Анконію, що колись був світлим розумом і мав велике майбутнє. Але що ж трапилося із ним? Чому він перестав любити свою справу і почав займатися лише тим, що нищив статки, зароблені роками важкої праці.

Тут ще є і Джеймс Таґґарт, брат Даґні, директор успадкованої, але не заробленої залізниці, підступна і мізерна істота, яка й на звання людини не заслуговує, як і зрештою усі його "друзі із Вашингтона". Самі не здатні ні на що, вони відбирають бізнес у промисловців, змушують простих людей працювати за мізерну зарплатню, прикриваючись тим, що у народу є потреби, прикидаючись, наче усі ті директиви і закони - для суспільного блага. Ця зграйка невдах живе у світі, якого не існує, який вони вигадали і в який намагаються вірити, заперечуючи тим самим існування об'єктивної реальності, заперечуючи цим, що А є А, Людина є Людина, покликана до життя, а реальність - реальна. Та на концепції подвійних стандартів далеко не заїдеш. А от що вже з цього вийде - читайте самі.

Червоною ниткою проходить крізь роман фраза "Хто такий Джон Ґолт?". Для когось це просто риторичне, недоцільне запитання, а для когось...

— Міс Таґґарт, — вигукнув він їй услід, — а хто такий Джон Ґолт?
Завмерши на мить над головами натовпу і не відпускаючи металевого поручня, вона відповіла:
— Це всі ми!

У кожного - своя версія того, хто ж такий Джон Ґолт, а їх у людей - безлічі.

— Джон Ґолт — це Прометей, який передумав. Століттями його роздирали грифи, караючи за те, що він подарував людям вогонь. Порвавши ланцюги, він відібрав вогонь. І не поверне його, аж поки люди відкличуть грифів.

Хто такий Джон Ґолт? Чи це просто фраза, що несе в собі щось негативне або не має жодного значення, чи така людина існує насправді? Чи це щось вигадане, чи реальне? Символом чого є Джон Ґолт?

Цю книгу читати нелегко. Ви не прочитаєте її за день чи два, це я вам гарантую, адже в ній насамперед йдеться про складну, та дуже цінну філософію Айн Ренд, яка надає особливого сенсу об'єктивній реальності. Вона оспівує розум. І в ці рядки хочеться вчитуватися знову і знову, щоб осягнути найглибшу істину цих слів.

"Людина — неподільна сутність, цілісна єдність двох атрибутів: матерії та свідомості, тому не може бути розколу між тілом і розумом, між дією і думкою, між життям і переконаннями. Як суддя, нечутливий до суспільної думки, людина не може приносити в жертву своїх переконань бажанням інших, нехай навіть усе людство благає чи погрожує їй. Хоробрість і впевненість — явища, необхідні з практичної точки зору. Хоробрість — практична форма чесного ставлення до життя, до правди. Впевненість — практична форма чесного ставлення до власної свідомості."

Людина не повинна ставати рабом інших, рудиментом для виконування їхніх бажань, не приносити себе в жертву заради когось, вважає авторка. В людей розуму є магічна формула - не жити заради інших і не просити інших жити заради вас. Також дуже цікаві порівняння із Біблією, її інтерпретація в деяких моментах заслуговує особливої уваги.

У творі знаходяться важливі та вартісні думки щодо чесності - перш за все, у людині самій, а також як у політиці, так і в економіці та й у всій структурі країни загалом:

"Людина не повинна брати хабарів за свою згоду не помічати деструкції. Не погоджуйтесь отримувати прибутки, успіх та безпеку ціною застави на ваше право існувати. Таку заставу неможливо виплатити. Що більше ви їм платитимете, то більше вони вимагатимуть. Що більше цінностей ви прагнете здобути, то вразливіші та безпорадніші стаєте. Їхня система — це білий шантаж, створений, щоб вас вимордувати, використовуючи для цього не ваші гріхи, а любов до життя." 

Атлант розправив плечі - це роман про найглибшу сутність існування людини, роман про політику, економіку, філософію, мистецтво, музику; любов і ненависть, велич і мізерність, силу духу і слабкодухість; про людей без мети і сенсу та цілеспрямованих людей, а також про містиків духу та містиків м'язів, про людей із самосвідомістю, впевненістю, про величних і гордих людей. Це роман, над яким надовго задумуєшся і точно не скоро забудеш після прочитання.

"Боріться за цінність вашої особи. Боріться за власну гордість. Боріться за сутність людини: за її суверенний раціональний розум. Боріться, озброєні осяйною впевненістю та абсолютним знанням, що ваша мораль — це Мораль Життя і що ви воюєте за кожне досягнення, цінність, велич, добро, радість, які існують та існували на цій Землі."

Герої роману надихають, змінюють твоє життя і спонукають до дії. Із радістю повідомляю: ця книга на мене вплинула сильно, щось у мені змінилося - мій внутрішній Атлант не просто випростався, а дістав крила.

"Не дозволяйте героєві у ваших душах загинути від туги за нездійсненим життям, на яке він заслуговував. Погляньте на свій шлях і на свою боротьбу. Ви здатні досягнути світу, якого прагнете: він існує, він справжній, він можливий. Цей світ належить вам."

Читайте і надихайтеся!

Вирок Сови - 5 зірочок із 5.

P.S.: За мотивами роману зняли три фільми, які я ще поки не встигла подивитися.

P.P.S.: якось не хочеться, але все-таки не можу не зґанити український переклад. В першій частині що помилок, що слів незрозумілого походження - хоч греблю гати. Але з кожною частиною стає все краще! Тож не все так погано. А те, що такі книги взагалі перекладають українською - вже велике досягнення. Та все-таки хотілося ще б і якості. Сподіваюся, наступні книги з українським перекладом мене не розчарують.