Привіт усім! Сьогодні я, Сова, розповім вам про книгу Фенні Флеґґ "Смажені зелені помідори в кафе Зупинка". Цей роман мені сподобався, хоча у ньому, на перший погляд, немає нічого аж такого особливого. Та персонажі Фенні Флеґґ викликають настільки велику симпатію, що читання таки затягує тебе, немов у вир.
Розповідь починається тим, що жіночка середніх років приїжджає разом зі своїм чоловіком у будинок пристарілих "Трояндова тераса", що у Бірмінґемі, провідати його маму, яка не дуже привітно ставиться до невістки. Евелін, наша героїня, надає перевагу залишити чоловіка зі свекрухою наодинці, чекаючи у коридорі та наминаючи шоколадні батончики. Там вона знайомиться зі старенькою 82-річною жіночкою Нінні, яка дуже швидко стає подругою Евелін. Старенька приїхала до Трояндової тераси зі своєю сусідкою місіс Отис і сподівається повернутися додому, як тільки місіс Отис приживеться в будинку пристарілих. Нінні починає розповідати Евелін дивовижні історії свого життя, своєї юності, що проминули у містечку Вісл-Стоп, про кафе, у якому так неперевершено готували смачнючі страви (такі, як смажені зелені помідори, наприклад) міс Рут і компанія. Про Іджі, якій належало це кафе, про Бадді, Великого Джорджа, Ранню Пташку, Сипсі, Джаспера, Артиса, Смоукі, і зрештою про усіх мешканців Вісл-Стоп, адже майже кожен проводив у кафе більшу частину свого життя.
Про себе та свою сім'ю Нінні розповідає також. І з її розповідей ми дізнаємося про випробування, які випали на її долю. Та хоч як важко не було, старенька й досі не втратила життєвого ентузіазму та енергії, вона досі не забула про вміння радіти життю. Водночас Нінні розповідає про минуле із ностальгією і скаржиться на те, як усе змінилося. Наприклад, що їжа смакує не так, як колись, а особливо у цьому будинку, де його мешканцям не можна нормально приправленої їжі. Нінні згадує про минуле із теплотою, хоча це були часи Великої Депресії. Життєві історії, сповнені подекуди гіркоти, злиднів, расизму, насильства, герої книги переживають, не втрачаючи віри у добро людської душі, не втрачаючи сил і свого внутрішнього стержня.
Евелін, яка потерпає від доволі депресивного стану, відчуває симпатію до старенької Нінні, а її історії настільки захоплюють Евелін, що вона кожного разу не може вже дочекатися кінця тижня, щоб відвідати Нінні у Трояндовій терасі. Евелін щоразу приносить Нінні різні смаколики, про які та розповідає, виявляючи бажання з'їсти. Поволі до Евелін повертається віра у себе, цікавість до життя, хоча на момент нашого знайомства з нею Евелін абсолютно втратила орієнтир у житті, вона ніяк не може здолати кризу у стосунках зі своїм чоловіком, який практично лише те і робить, що після роботи дивиться телевізор і дудлить пиво, і якого вона потрохи починає ненавидіти; її діти давно виросли і покинули батьківський дім, а Евелін ніяк не може пояснити собі перепадів власного настрою , надмірного вживання шоколадних батончиків та ще й появи Тованди - жінки, яка в її уяві мститься усім, хто завдавав їй болю чи прикрості. Завдяки Нінні Евелін наважується змінити своє життя. А от що з того вийде, читайте самі :)
Авторка дуже майстерно виписує героїв історій: вони такі яскраві, живі і добросердечні, що мимоволі стають і твоїми друзями. Почуття гумору, гарний виклад та дуже різні персонажі грають на користь книзі.
На книгу існує екранізація 1991 року. Чи тому, що фільм такий старий, чи тому, що сюжет змінено, як це часто буває у фільмах, ця екранізація мені не сподобалася, і я не змогла змусити себе додивитися її до кінця. Та для всіх, кому цікаво подивитися фільм, у кінці допису буде додано трейлер.
Декілька слів щодо перекладу. Читала книгу українською, через що, власне, перехотілося мені вплутуватися в історії із вітчизняним перекладом. Вже перша фраза у книзі викликала у мене жах: Будинок престарілих, замість пристарілих. У це важко повірити, але мене вже ніщо, мабуть, не здивує у перекладах КСД. Та якщо не зважати на погрішності у перекладі, то книга читається легко і швидко, оскільки обсяг її невеликий. Я прочитала її за 2 дні. Історії захопливі, багато персонажів, багато сюжетних ліній, виклад автора цікавий.
Тим не менше, мій вердикт на сьогодні - 4 зірочки із 5. Мабуть, через надмір депресії у Евелін, а ще інколи ставало страшно, що виробляла Тованда. Та й переклад таки зіграв свою роль, хоч це, мабуть, і не зовсім справедливо...
Немає коментарів:
Дописати коментар