Катя Петровська «Мабуть, Естер»

Привіт усім! Сьогодні я, Сова, розповім вам про історичну книгу, прочитану в грудні та мої враження від неї.

Мабуть, щонайперше потрібні відмітити, що "Мабуть, Естер", написана німецькою мовою, належить перу українки Катерини Петровської. З 1999 року авторка проживає в Берліні, тому й позиціонується як німецькомовна письменниця українського походження. Мені цікаво, чи стала би книга бестселером, якби була видана в Україні, тому що в Німеччині вона ним стала (можливо, саме тому, що там піднімається тема винищування євреїв), а сама авторка у 2013 році отримала премію Інґеборґ Бахман. 

По-друге, важливо взяти до уваги, що "Мабуть, Естер" - книга історична. У 2010 році Петровська отримала стипендію для досліджень, аби написати книгу. Тож Катя добряче покопалася в архівах. Проте якщо ви мене спитаєте, книга зовсім не нагадує якусь нудну історичну писанину. Тому що тут вам не лише сухий виклад фактів, але й багато чого особистого. Наприклад, роздумів на тему війни, переслідування євреїв, історії. Це дослідження, ці розкопки минулого її предків - це разом з тим і пошуки себе і довгий шлях до самоідентифікації та розуміння себе, це й біль від усвідомлення, що не кожен із родичів був доброю людиною з хорошими намірами, і прийняття минулого таким, яким воно було. Бо ж його, як не крути, не змінити.

"Мабуть, Естер" складається із багатьох уривків як про минуле та загиблих і не тільки родичів-євреїв, так і про сучасність та пошуки Каті слідів своїх предків у різних країнах, копання в архівах і довгий-довгий шлях від пошуків інформації до написання книги. Тут є і захоплення процесом, і розчарування від того, що і кого не вдалося розшукати. Це й зізнання авторки, що вона хотіла би подати історію своєї сім'ї тільки із позитивного боку, проте викопана правда частково виявилася не вартою того, аби можна було пишатися нею. Та найбільше, що мене вразило у "Мабуть, Естер" - це частина про Бабин Яр.

Що ж до мінусів книги, іноді мені просто було забагато інформації, забагато імен, забагато родинних зв'язків, і я губилася в цьому всьому. Губилася ще й тому, що уривки перескакують то з минулого в теперішнє, то навпаки. Проте це й додавало книзі динамічності. Вона читається легко, швидко і, що найголовніше, цікаво. Тож дуже раджу ознайомитися з "Мабуть, Естер".

Вирок Сови: 4/5 зірочок.