вівторок, 3 жовтня 2017 р.

Лариса Денисенко «Майя та її мами»



Звісно, ви чули про книгу, яка наробила багацько шуму ще до львівського Форуму видавців. Саме через те, що її, як і авторку та видавництво, намагалися "дискваліфікувати" і вивести з гри, ця безцінна книга з'явилася у вільному доступі в електронному форматі. Як то кажуть, все робиться на краще, тож я щаслива, що мала змогу прочитати цю пречудову історію. Тепер я точно знаю, яку книгу даруватиму дітям :)

Не буду просторікувати про те, наскільки важливими є такі книги у наш час, наскільки потрібні вони і дітям, і - повірте, не менше - батькам. Особливо, звичайно, в українському суспільстві. Гадаю, немає жодного сенсу нагадувати про ставлення до інакшості в Європі. Тому зараз - не про це, а про враження Сови від прочитаного.

Ця неймовірно гарна та душевна історія із прекрасними, теплими, сонячними ілюстраціями на небагатьох сторінках, які займає,  вчить усіх, хто читає цю книгу (і хто ще цього не навчився), здавалось би, елементарного в цивілізованому світі - толерантності (яке ж все-таки гарне слово!). Тому що кожен має право на те, щоб його сприймали саме таким, яким він є, на право бути рівноправним членом суспільства, незважаючи ні на що. Адже це насправді потрібно кожному в цьому світі.

Історія розповідає нам про четвертий клас, де навчається наша головна героїня Майя, та про його учнів, яких "аж сімнадцятеро". У кожного із них - своя сім'я, і всі вони, у свою чергу, різні. А ще в цього чудового класу є просто безцінна вчителька пані Юлія, яка й пояснює діткам багато важливих речей. Адже так важливо, щоб вони їх розуміли. При прочитанні цієї прекрасної зворушливої історії я думала про те, як би то було чудово для кожного сучасного дітлаха - мати таку вчительку. Хоча краще - таких батьків, які б зуміли так чудово розтлумачити дитині важливість того, що не можна, наприклад, перекривлювати чиєсь ім'я чи висміювати когось за те, що він появився на світ не так, "як треба". Історія кожної описаної у книзі сім'ї відмінна одна від іншої, але вони описані авторкою з величезною любов'ю не лише до дітей, але й до кожної особистості у нашому такому різношерстому суспільстві. А це означає, що жодних оцінок поведінки когось із дорослих у книзі немає, як немає і пропаганди того чи іншого способу життя. Тож хто про таке переймався - запевняю, дарма!

Книга вчить здорово сприймати людей, що відрізняються від інших (хоча, що за дурниця? Всі ми різнимося один від одного), бути дружелюбними і люб'язними зі всіма, незалежно від того, хто вони і звідки, чи мають вони двох батьків чи одного з них тощо. Адже всі ми в першу чергу люди. Навчімося нарешті поважати один одного, вибір та спосіб життя. Давайте не висміювати нікого за їхню інакшість або, іншими словами, - неповторність. Давайте ставитися один до одного з розумінням, прийняттям та повагою.

Книга абсолютно заслужено отримує 5/5 зірочок від Сови + рекомендацію читати абсолютно всім-всім-всім!

P. S.: Підказка! Книга підходить під 19-ий пункт осіннього Читацького бінго від yakaboo "Намальована історія".


Немає коментарів:

Дописати коментар

Загальна кількість переглядів сторінки

Еліс Манро «Забагато щастя»

Привіт усім! Сьогодні я, Сова, розповім вам про першу книгу лютого «Забагато щастя» від лауреатки Нобелівської премії Еліс Манро. Чес...