Книга "Троє у човні (якщо не рахувати собаки)" захопила мене з перших сторінок і до кінця. Саме початок одразу полонив моє серце, бо розповідь велася від головного героя Джея або Джерома, який любив читати книги про різні хвороби і знаходити симптоми усіх хворіб, про які він читав, у себе. Це мені настільки нагадало мене, що я просто мусила дочитати :) Давно я так гучно, довго і щиро не реготала над книгою. Останнє, що пригадую, - "Друге життя Уве", але й сумувала я над нею також багато. Зате у "Троє у човні" мене чекали лише позитивні емоції, чому я несказанно рада. Саме це мені й було потрібно в ці декілька днів.
Отже, про що книга? Про неї багато справді не розкажеш :) Тільки про те, що йдеться про подорож трьох друзів і собаки Монтморенсі Темзою. У човні. Це неймовірно дотепна історія усіх пригод, що траплялися з друзями від початку і до кінця подорожі. Але це також і малесенькі історії Джерома та його друзів, знайомих і незнайомих, а також рідних всередині великої історії. Більш нічого й додавати не треба.
Раджу до прочитання усім, хто втомився від чогось серйозного, на кшталт одноманітних буднів, поганої погоди і тому подібного, хто хоче підняти собі настрій за короткий період часу і порозважатися. Ця книга - найбільш підходяще чтиво для здійснення такої мети. Чого лише варта, наприклад, історія про сир. Або про мистецтво розкладати палатку під дощем. Або про дядька, який хотів повісити картину. Та найбільше мене порвала історія про лебедів. Це був сміх крізь сльози. І не питайте - просто візьміться і прочитайте. Впевнена - не пошкодуєте! Джером описує все настільки кумедно, що ви просто хоч-не-хоч реготатимеш. Він ніби лоскоче вас словами, викликаючи рефлекторний сміх чи то пак регіт. Тепер дуже хочеться додати цю книгу до своєї домашньої бібліотеки у паперовому виданні українською мовою!
Це історія про життя і ситуації у ньому. Різні - буденні і святкові, описані з неймовірним почуттям гумору. Але й крізь нього вам час від часу траплятимуться краплини життєвої правди, що змусять вас посерйознішати. А також ви дізнаєтеся про різноманітні історичні події, пов'язані із місцями, де бували герої нашої оповіді. Ці уривки мені якось не дуже подобалися, бо були надто серйозними, а мені й далі хотілося реготати :)
Тим не менш, "Троє у човні" - це історія про подорож самим життям, яку символізує подорож друзів. І кожен пливе по життю у своєму човні. Та як прекрасно, коли ти в ньому не сам, а з вірними та надійними друзями, які хоч і підколюють тебе повсюди (звісно, це і є ознака найкращих друзів), але люблять тебе щиро. Подорож життям, як і подорож Темзою, не буває завжди сонячною. Дощу буває аж занадто достатньо. Тому й так важливо ніколи не втрачати почуття гумору :)
Вирок Сови: 4/4
"Пригадую, один мій приятель якось купив у Ліверпулі дві головки сиру. Чудовий був сир, видержаний, достиглий, із запахом у двісті кінських сил. Той запах мав гарантовану далекобійність три милі й міг збити людину з ніг за двісті ярдів."
"- Дев'ята година, - повторила вона крізь двері. - Я вже думаю, чи не заспали ви.
Я розбудив Гарріса й сказав йому, що вже дев'ята.
- Ти ж хотів устати о шостій, - здивувався він.
- Авжеж хотів, - відповів я. - Чого ти мене не розбудив?
- Та як же я міг тебе розбудити, коли ти не розбудив мене? - обурився він."
"Пам'ятаю, як однієї пізньої осені у мене пропала відпустка через те, що я вірив прогнозам погоди, друкованим у місцевій газеті. В понеділок вона сповіщала: "Сьогодні слід сподіватися зливи з грозою", - і ми відмовлялись від задуманого пікніка й сиділи вдома, чекаючи дощу. А повз наш дім проїздили в екіпажах веселі, жваві люди, і сонце світило ясно, і на небі хоч би тобі хмаринка."
"Сам не знаю чому, але я просто шаленію, коли бачу людину, що лежить і спить, коли я вже встав. Мені несила дивитись, як дорогоцінні години людського життя, ті коштовні миті, що вже ніколи не вернуться, марнуються на чисто тваринний сон."
"Чи завжди сьогоднішніми коштовностями будуть учорашні дешеві дрібнички? Чи стоятимуть на камінах у вельмож дві тисячі якогось там року ряди наших розмальованих синім кольором тарілок? Чи білі чашки з золотим обідком зовні й прегарною золотою квіткою невідомого ботаніці виду всередині, що їх тепер так легковажно б'ють наші служниці, колись будуть старанно склеювати і ставити на спеціальну поличку, а порох із них витиратиме тільки господиня дому власноручно?"
"Здається, в цьому світі завжди так буває. Кожен має те, чого він не хоче, а те, чого він хоче, належить іншим. Жонаті чоловіки мають дружин, а не дуже видно, щоб вони були їм раді. Зате молоді нежонаті хлопці криком кричать, що не можуть знайти собі дружини. Бідні люди, насилу спроможні прогодувати самих себе, мають по восьмеро здоровісіньких дітей. А багаті старі подружжя вмирають бездітними, не маючи кому зоставити свої гроші."
Немає коментарів:
Дописати коментар