Пола Гоукінз: "Глибоко під водою"

Цей трилер нагадав мені народну приказку "Тиха вода греблі рве". Сьогодні я, Сова, розповім вам про свої враження від книги Поли Гоукінз "Глибоко під водою".

Бекфорд - маленьке англійське містечко із річкою, вода в якій каламутна. Століттями у Затоні утоплениць, що у Бекфорді, топляться жінки. Ходить багато легенд та історій, про які ніхто не знає - правдиві вони чи ні. Лише Нел Еббот вирішує докопатися до правди. Чи вдалося їй це, не знає ніхто, адже одного ранку її знаходять мертвою у водах Затону утоплениць. Її сестра Джулс, котра має повернутися в Бекфорд, щоб піклуватися тепер про свою племінницю Ліну, впевнена - Нел нізащо б не стрибнула. Але ж чому донька Нел Ліна настільки впевнена у протилежному? Чи було це самогубством? Починається розслідування. Кожен намагається дістатися правди. Чи вдасться це їм?

У трилері багато сюжетних ліній, що перетинаються між собою, і разом із тим - багато підозрюваних. Також авторка піднімає багато важливих і іноді скандальних тем, як-от стосунки батьків та дітей, відносини вчителів та учнів (між іншим, і сексуального характеру), стосунки між сестрами, сестрою і братом, а також загалом відносини у сім'ї тощо.

Почнімо з того, що мені у книзі сподобалося: маленькі розділи (1-2-3 сторінки), кожен з яких показував нам події із перспективи різних персонажів. Спочатку справді було важкувато запам'ятати стільки персонажів, як уже попереджали багато читачів книги, тому я одразу налаштувалася на те, щоб запам'ятати їх усіх - і в мене вийшло :) І мені сподобалася кінцівка, яка стала для мене справжньою несподіванкою. Тому я залишилися справді задоволена прочитаним.

Що мені у трилері не сподобалося - це занадто закручений сюжет, занадто темна і депресивна атмосфера, деякі подробиці викликали в мене огиду, я декілька разів думала над тим, щоб перекласти читання цієї книги на потім, але пройшовши певну межу десь між 100 і 200 сторінками, я не змогла зупинитися не дочитавши трилер. Також мені не сподобалися деякі моменти, що залишилися без пояснення і були нелогічними (які я тут, на жаль, не можу описати не зайспойливши комусь читання).

Можу лише сказати, що "Дівчина у потязі" (перша книга авторки) мені сподобалася набагато більше, ніж "Глибоко під водою", та все ж остання книга варта прочитання. Тому вирок Сови 4/5 зірочок.

П.С.: книгу я прочитала паралельно із Олею із каналу A Woman Who Reads (український booktube), і цей досвід був дуже цікавим, оскільки після прочитання таки захотілося дуже багато чого обговорити (так-так, саме того, що не можна написати тут, щоб не заспойлити комусь прочитання).