Ракель Дж. Паласіо «Диво»

Цю книгу я страшенно сильно захотіла прочитати після того, як побачила трейлер до фільму (див. внизу). Книгу я прочитала, а до прем'єри залишилось ще декілька місяців. Ну що ж, а поки ми чекаємо я, Сова, розповім вам про свої враження від прочитаного.

"Диво" - це неймовірно зворушлива історія про людей - дуже різних, які по-своєму сприймають головного героя книги, 10-річного хлопчика Оґеста. Через генетичне зрушення обличчя Оґґі з народження не схоже на обличчя інших людей, тому щоб надати його лицю характерної для людини форми, його постійно оперують. Він виглядає не так, як усі його однолітки. Для когось хлопчик - монстр, страшко чи знівечений, проте для сім'ї Оґеста він - справжнє диво. Як батьки, так і старша сестра хлопчика дуже його люблять, тому в цьому сенсі він - дійсно щаслива дитина.

Проте його нібито щасливе життя (адже він міг ховатися від поглядів людей вдома, де з ним займалася мама) змінюється, коли батьки Оґеста вирішують таки віддати його до школи, яку він ще ніколи у своєму житті не відвідував. У школі на хлопчика чатують всі можливі муки соціалізації. Тут на нього чекатимуть і знущання, висміювання, ігнорування та відкрита ворожнеча. Але не тільки. Одним словом, ціла палітра почуттів, емоцій та вражень постане перед вашим внутрішнім оком. Чи приймуть однокласники Оґеста за "свого", чи зможе він знайти друзів та чи допоможе його почуття гумору подолати величезні хвилі негативу, які інколи грозяться накрити його з головою? Про все це ви дізнаєтеся, прочитавши книгу.

"Диво" - бестселер New York Times американської письменниці Ракель Джарамілло, яка лише для цього твору взяла собі псевдонім Ракель Дж. Паласіо. До речі, Вікіпедія розповідає, начебто авторка написала наступний після "Дива" роман, що зветься "That was the river" і вийшов у 2015. Я його шукала, але не знайшла ні на amazon, ні в бібліотеці, ні у книгарнях...

Книга дуже цікава тим, як розгортаються у ній події. Розділи там маленькі, що допомагає прочитати роман дуже швидко, а також кожен із них ведеться від імені іншого персонажа, так ми маємо змогу бачити події під різними точками зору, можемо дізнатися не лише про почуття головного героя, але й багатьох інших. Роман - дуже кінематографічний, яскраві описи та діалоги постають перед очима. Тому я вже не можу дочекатися фільму!

"Диво" -  дуже добра книга, що вчить людяності та дружелюбності до кожного, байдуже, хто він і як виглядає. Це справді прекрасний роман для дітей та підлітків. Для дорослого ж вона може здатися надто наївною, нашпиґованою деякими шаблонами і не дуже реальною. Звісно, над побудовою сюжету можна було б попрацювати ретельніше, але це вже говорить в мені, як завжди, вибагливий читач :) Проте як на дитячо-підлітковий, роман написаний прекрасно. Тому - раджу!!! І не забувайте, усі ми - диво :)

Прочитання цієї книги було ще й дуже цікавим досвідом, адже воно відбувалося в рамках паралельного читання із моєю колегою, чудовою українською буктюберкою Олею (до речі, однією із моїх улюблених)  із каналу Annie ReadsBook. Читання супроводжувалося насиченим обговоренням кожного розділу, ми могли поділитися своїми враженнями одразу після його прочитання, а також "попліткувати" про героїв книги, розповісти, що нам сподобалося, а що ні та навіть посперечатися про вчинки різних персонажів книги. Мені дуже сподобався цей новий досвід, і я буду тільки рада знову його повторити! Посилання на Олин відгук на цю книгу - тут.

Підказка! - "Диво" підходить відразу до двох пунктів  читацького YakabooBingoAutumn: пункт 6 про школу або університет і пункт 15 про особливих людей. 

Вирок Сови: 4/5.

Лариса Денисенко «Майя та її мами»

Звісно, ви чули про книгу, яка наробила багацько шуму ще до львівського Форуму видавців. Саме через те, що її, як і авторку та видавництво, намагалися "дискваліфікувати" і вивести з гри, ця безцінна книга з'явилася у вільному доступі в електронному форматі. Як то кажуть, все робиться на краще, тож я щаслива, що мала змогу прочитати цю пречудову історію. Тепер я точно знаю, яку книгу даруватиму дітям :)

Не буду просторікувати про те, наскільки важливими є такі книги у наш час, наскільки потрібні вони і дітям, і - повірте, не менше - батькам. Особливо, звичайно, в українському суспільстві. Гадаю, немає жодного сенсу нагадувати про ставлення до інакшості в Європі. Тому зараз - не про це, а про враження Сови від прочитаного.

Ця неймовірно гарна та душевна історія із прекрасними, теплими, сонячними ілюстраціями на небагатьох сторінках, які займає,  вчить усіх, хто читає цю книгу (і хто ще цього не навчився), здавалось би, елементарного в цивілізованому світі - толерантності (яке ж все-таки гарне слово!). Тому що кожен має право на те, щоб його сприймали саме таким, яким він є, на право бути рівноправним членом суспільства, незважаючи ні на що. Адже це насправді потрібно кожному в цьому світі.

Історія розповідає нам про четвертий клас, де навчається наша головна героїня Майя, та про його учнів, яких "аж сімнадцятеро". У кожного із них - своя сім'я, і всі вони, у свою чергу, різні. А ще в цього чудового класу є просто безцінна вчителька пані Юлія, яка й пояснює діткам багато важливих речей. Адже так важливо, щоб вони їх розуміли. При прочитанні цієї прекрасної зворушливої історії я думала про те, як би то було чудово для кожного сучасного дітлаха - мати таку вчительку. Хоча краще - таких батьків, які б зуміли так чудово розтлумачити дитині важливість того, що не можна, наприклад, перекривлювати чиєсь ім'я чи висміювати когось за те, що він появився на світ не так, "як треба". Історія кожної описаної у книзі сім'ї відмінна одна від іншої, але вони описані авторкою з величезною любов'ю не лише до дітей, але й до кожної особистості у нашому такому різношерстому суспільстві. А це означає, що жодних оцінок поведінки когось із дорослих у книзі немає, як немає і пропаганди того чи іншого способу життя. Тож хто про таке переймався - запевняю, дарма!

Книга вчить здорово сприймати людей, що відрізняються від інших (хоча, що за дурниця? Всі ми різнимося один від одного), бути дружелюбними і люб'язними зі всіма, незалежно від того, хто вони і звідки, чи мають вони двох батьків чи одного з них тощо. Адже всі ми в першу чергу люди. Навчімося нарешті поважати один одного, вибір та спосіб життя. Давайте не висміювати нікого за їхню інакшість або, іншими словами, - неповторність. Давайте ставитися один до одного з розумінням, прийняттям та повагою.

Книга абсолютно заслужено отримує 5/5 зірочок від Сови + рекомендацію читати абсолютно всім-всім-всім!

P. S.: Підказка! Книга підходить під 19-ий пункт осіннього Читацького бінго від yakaboo "Намальована історія".

Барбара Космовська «Буба: мертвий сезон»

Щойно я дізналася, що є друга частина прекрасної підліткової книги "Буба", яка слугує позитивчиком і ліками від депресії в похмурі осінні дні, як я одразу ж заходилася її читати. Тож сьогодні я, Сова, розповім вам про свої враження від прочитаного :)

Насправді, ця книга - це продовження книги про дівчинку-підлітка Бубу, її сімейні та й не тільки проблеми, які описані з неймовірним гумором. Хоча її можна читати і як окрему книгу. Але щоб зрозуміти деякі речі краще, я, у принципі, рекомендувала би прочитати спочатку книгу "Буба", а тоді її продовження. До того ж, ці дві книги чудово піднімають настрій!

Барбара Космовська - польська письменниця. У її доробку - вже багатенько романів, останній з яких виданий у 2011 і має назву "Українка" (цікавий факт: головна героїня "Українки" - Іванка з Дрогобича, мого рідного міста, себто, і це серйозний роман про наших заробітчан у Польщі). Ще у письменниці є перемога на літературному конкурсі "Щоденник польської Бріджит Джонс", а книга про Бубу здобула у 2002 головну премію на всепольському конкурсі романів для дітей та юнацтва «Повір у силу фантазії». І недарма, скажу я вам!

У другій частині "Буба: мертвий сезон" дівчина на рік старша, але проблем у неї не менше. По-перше, сімейка у неї доволі скажена і іноді нагадує божевільню. Але дуже симпатичну таку божевільню, знаєте. В мене вона асоціювалася з моєю родиною в моєму дитинстві, тому ця книга і припала мені до душі настільки і стала мені рідною :) Отже, батьки Буби - майже весь час заклопотані собою: мама - "видатна" письменниця, що пише жіночі романи і бідкається про те, що ж нап'ялити на себе на чергову зустріч із прихильницями (все, як у першій серії, тільки тут ще й пан Протек з'являється, якого нам ще бракувало!), тато Буби працює на телебаченні і цим все сказано. Проте із появою Протека (хаха) завжди охайний і організований татко змінюється просто на очах до невпізнання. Єдиною розрадою Буби завжди був дідусь Генрик (з яким хоч у бриджа можна було пограти на пару із ексцентричними сусідами Маньчаками), та й того саме не відірвати від комп'ютера і чату із загадковою незнайомкою. Один раз на вічність приїжджає бабуся, яка створює ще ту сімейну драму/катастрофу. Ще й однокласники всі - мов подуріли. Що Адась, що Мілош, що подруга Йолька. Бідна Буба намагається дати собі з усім цим ради самотужки, але не все так легко, коли ти підліток. Прекрасна, оптимістична історія, просякнута чудовим гумором і позитивним ставленням до життя та проблем у ньому. Ця книга - світла і добра. Дуже раджу почитати! І не тільки підліткам :)

Особливо хочу підкреслити прекрасний переклад українською. Чудово, коли прекрасні перекладачі беруться за всі книги або хоча б за книги з однієї серії автора, якого перекладали раніше :) Мова прекрасна! Просто прекрасна! Жоднісіньких претензій! Дякую Божені Антоняк за переклад і видавництву "Урбіно" за якісні книги! :)

Вирок Сови: 4/5.