Френсіс Скотт Фітцджеральд «Великий Ґетсбі»

Існують у світовій літературі такі твори, які знаходяться у всіх можливих списках до обов'язкового прочитання усім-усім-усім, і які ти все ще не прочитав, хоча як справжній книголюб мав би вже давно це зробити. Так-от, до таких творів належить у мене роман Фітцджеральда "Великий Ґетсбі". Тож сьогодні я, Сова, розповім вам про свої враження від цієї книги, прочитаної ще у вересні.

"Великий Ґетсбі" був у моїх читацьких планах вже давно, проте завжди не вистачало часу або знаходилося щось цікавіше. Як то кажуть, прекрасних книг є море, а часу, на жаль, якась калюжа у порівнянні). Взагалі-то я збиралася прочитати "Великого Ґетсбі" тихо і швидко, не привертаючи до цього надмірної уваги (егеж, хто захоче похвалитися відгуками від всіма давно прочитаної класики? отожбо й воно), але побачивши відеоогляди на каналах деяких іноземних буктюберів, подумала: окей, я не одна така, і це нормально. І зараз, після прочитання книги, я просто не можу мовчати!!! Я просто мушу розповісти вам усе, геть усе! Ну добре, не геть усе, але багато.

"Великий Ґетсбі" став для мене другим твором Фітцджеральда, прочитаним за цей рік, до речі. Першим було, як ви пам'ятаєте, оповідання "Загадкова історія Бенджаміна Баттона". І мушу зізнатися: я в захваті! У величезному, всеохопному захваті від творчості цього автора. Завдяки "Великому Ґестбі" я почала цікавитися не лише романами, а й біографією Фіцджеральда та його дружини. Тому я страшенно зраділа, коли в кінці книги змогла дізнатися багацько цікавих подробиць із їхнього життя, а також історію написання роману і  хто був прототипом його персонажів. Надзвичайно пізнавально! Але я все ж таки обіцяла розповісти про враження від роману, тому - ближче до справи.

Роман Фітцджеральда справив на мене незабутнє враження, від якого я ще досі не можу відійти. Хоча насправді книга починалася досить нуднувато, тому що очікування мої, як завжди, були завищеними. Я читала і думала: про що книга? І де ж у біса Ґетсбі? Справді, тому що четвертина книги розповідала нам про світські вечірки, між іншим і про Ґетсбі, та от тільки самого Ґетсбі не було, ніби якась людина-фантом, і це мене невимовно дратувало. Але потім все повернулося діаметрально протилежно. Роман затягнув у свій вир, і я не могла відірватися від книги аж до шокуючого кінця. Як ви можете зрозуміти, книга абсолютно варта прочитання, адже навіть після такого невражаючого початку я все одно оцінила її на 5!

Про сюжет роману багато розповідати не буду, адже він такий необ'ємний, що розповідати щось без спойлерів - гибле діло, як то кажуть. Проте якщо в загальному, книга про людей, їхню натуру та відносини, про підступність, вірність та зраду, про багатство та кохання, а також про те, що люди - такі люди, і в певних ситуаціях всі ми однаково слабкі (хоча, звісно, із цим можна посперечатися :) ).

Це просто неймовірна книга! Вона мене здивувала, шокувала і вразила - все водночас. Коли я почала її читати, вона здалася мені нудною і якоюсь аж наївно-дитячою в плані поведінки певних героїв, в тому числі того ж таки Ґетсбі. Та як я різко змінила свою думку, варто було дочитати до певної сторінки. Цей роман написаний настільки майстерно, що мені просто бракує слів для того, щоб його описати. Стиль автора справді неповторний. Особливо влучно там передано людську сутність, але не буду повторюватися :)

Отже, що саме мене вразило в романі і чому його варто читати?

1) Стиль написання Фітцджеральда, дуже гарна мова.

2) Чудові описи людських почуттів, емоцій та їх переживань.

3) Сюжет, про який я вам нічого не розповіла. Тому що так, читайте самі, не пошкодуєте.

4) Такі різні персонажі, але які цікаві!

5) Стертий кордон між добром і злом, між правильним і неправильним. Автор не намагається нав'язати нам ставлення до героїв і їхніх учинків. Кожен сам може вирішити, як поставитися, наприклад, до Дейзі чи Тома, чи того ж Ґетсбі.

6) Загадка Ґетсбі. Весь час думаєш: та хто ж він у біса такий і до чого все йде? Інтригуюче.

7) Шокуюча розв'язка. Я такого точно не чекала!

Хто ж таки цей загадковий Великий Ґетсбі і чи справді він такий великий - читайте у романі.

Для мене книга стала пунктом 6 (книга з осіннім настроєм) із читацького бінго. І хоча це може здатися дивним, тому що більшість подій роману відбувається влітку, зате найголовніші з них, особливо історія кохання - все ж таки восени. У книзі є також чудові описи цієї пори року.

Вирок Сови: 5/5 зірочок.

Френсіс Скотт Фіцджеральд: "Загадкова історія Бенджаміна Баттона"

Пам'ятаєте чоловіка, який народився старим? Фільм, де грав Бред Пітт? Один із моїх улюблених фільмів. Так от, сьогодні я, Сова, розповім вам про оповідання, яке випадково потрапило мені до рук - "Загадкову історію Бенджаміна Баттона". Це геніальна історія, на основі якої створили не менш геніальний фільм. Те, як його розвинули до майже трьох годин із оповідання на двадцять сторінок, про яке я вам зараз розповім, мене вразило.

Бенджамін Баттон народився 1860 року в Балтиморі. Його батьки, заможні місіс та містер Роджер Баттон, вирішили, що син народиться не вдома, за традицією, а в клініці. Народившись, Бенджамін у всіх викликав відразу та страх. Ну так, хто ж народжується старезним чуваком? Хто з пелюшок вміє розмовляти? В оповіданні не говориться чомусь про реакцію місіс Баттон на народження первістка, зате детально описано першу зустріч батька і сина.

Що ж може бути не так із його новонародженим сином, думає собі містер Баттон. Навіть лікар, що опікувався всією його родиною багато років, відмовився від нього. І ставиться до Роджера так, ніби той винен у такому "неподобстві". Чому? Медсестри при згадці про новонародженого Бенджаміна ледь не непритомніють і хочуть втекти світ за очі. Чому? Чоловік переживає неймовірний шок, коли бачить в колисці не немовля, а старезного, зморшкуватого дідугана. Спершу він відмовляється вірити, що буркотливий старигань - його новонароджений син. Містер Баттон думає, що це якийсь жахливий жарт, та всі обурливо вишкірюються до нього і вимагають забрати сина з лікарні, бо він шкодить іміджу клініки.

Вагання містера Баттона було недовгим. Він не відмовляється від сина, хоча йому страшенно соромно перед людьми. Він не знає, як бути, адже хто повірить в історію народження людини, яка виглядає старшою за свого батька? Містер Баттон поспішає у крамницю, щоб одягнути свого "малюка". Там йому здається, що продавець бачить його наскрізь і знає його таємницю. Тому він плутається, заїкається і в кінцевому результаті купує... костюм. Саме так!

А далі починається найцікавіше - життя "малого". Його нелюбов гратися з іншими малюками (звісно, йому було з ними нецікаво), до чого його змушував батько, його таємне вивчення енциклопедії, навіть куріння сигар замість пиття молока - все це абсурдно. Та батько ніяк не хотів миритися з тим, що Бенджамін - не немовля.

У тринадцятирічному віці Бенджамін помічає, що починає молодшати, що дуже тішить його батька, і він починає ставитися до сина приязніше. І що більше минає часу, тим краще ставиться до сина містер Баттон. На долю Баттона-молодшого випадає багато пригод - від неприйняття до університету, насмішок оточуючих, до отримання частки батьківської компанії, одруження із коханою Хільдеґардою наперекір думці батьків і суспільства, війни, на якій здобуває безліч нагород, а також прийняття до університету, де він стає феноменом. Лише ніхто не знає, скільки йому років.

Розповідь показує нелегке життя Бенджаміна, яке стає дедалі важчим у ході його молодшання, тоді як його дружина та син стають старшими. На відміну від своїх батьків, які його приймали, дружина та син цураються Бенджаміна. Вони вважають, що він веде себе "непристойно", і їх не переконують жодні аргументи про те, що головний герой не має влади над своїм молодшанням.

Як проведе своє життя Бенджамін, що чекає на нього в кінці його шляху і коли той кінець настане, читайте самі. Оповідання невеличке, тож читається за декілька хвилин. Твір раджу читати усім, кому сподобався фільм, як і тим, хто ще не бачив блискучої екранізації. Оцінки ставити не буду, адже було б несправедливо порівнювати оповідання з романами.

Сова радить: Фільм українською можна подивитись отут.