Джоджо Мойєс: "До зустрічі з тобою"

Привіт усім! Сьогодні я, Сова, розповім вам про книгу, яка мене страшенно вразила, залишивши глибокий кратер у моїй душі. Насправді я довго вагалася, чи варто читати мені книгу Джоджо Мойєс "До зустрічі з тобою". Чесно кажучи, боялася перебільшеного мелодраматизму, чого давно вже не люблю. От драми - це так, це те, що я поважаю, є в них незбагненна глибина. А мелодрами завжди дуже передбачувані. Хоча і їх під настрій можна почитати. Одним словом, вагалася я доти, поки випадково не затягнула коханого в кінотеатр на прем'єру екранізації роману. І фільм мене настільки вразив, що я без вагань знала - точно хочу прочитати книгу, адже книги завжди були для мене у сто разів цікавіші, ніж фільми. Та я чула багато нечудових відгуків щодо українського перекладу роману, тому вирішила читати німецькою. І про свій вибір ні на мить не пошкодувала. До читання я дуже довго готувалася морально, адже знала, чим все закінчиться. І ось нарешті я знайшла в собі сили це зробити.

Луїза Кларк - молода 27-річна дівчина, яка живе у маленькому містечку в Англії разом зі своїми батьками, дідусем, молодшою сестрою Тріною та її маленьким сином Томасом, працює у невеличкому кафе, котре вона дуже любить і зустрічається із хлопцем, стосунки з яким тривають вже 7 років. Та одного дня її налагоджене, як механічний годинник, життя змінюється, коли вона втрачає роботу в улюбленому кафе. Лу змушена шукати нову, подавшись на службу зайнятості. Перепробувавши безліч робіт, які їй так і не підійшли, Лу чіпляється за останній шанс - вакансію доглядальниці за людиною з обмеженими можливостями. І хоч у Лу немає ні бажання, ні досвіду, щоби братися до такої роботи, у неї не лишається вибору, адже це вона, хто практично годує сім'ю. Лу - дуже позитивна дівчина, із відмінним почуттям гумору та поганим смаком, що стосується моди. Потрапивши в халепу із костюмом на співбесіді (епізод, котрий порвав мене на шматки), Лу все ж отримує роботу. Із контрактом на півроку. 

Її підопічний - 34-річний Уілл Трейнор, колишній бізнесмен, який два роки тому потрапив в автомобільну катастрофу, і тепер все його тіло паралізоване, крім декількох пальців однієї руки. Він не може і не хоче миритися із таким способом життя, тому до Лу він спочатку ставиться вельми вороже. Та проходить час - і Лу та Уілл стають не просто друзями. Їх пов'язує не просто ниточка взаєморозуміння і дружби, а тонкі тенета кохання. Та чи зможе Лу вберегти його? Адже незабаром дізнається, що Уілл прийняв важливе і жахливе рішення. І щоб змінити його, Лу має лише або, як переклали це німецькою, цілих півроку. 

"До зустрічі з тобою" - це глибокий, проникливий роман, сповнений життєрадісності, прекрасного гумору та людяності. Вперше я стикаюся із таким ненав'язливим способом змусити людей задуматися про такий складний вибір, як вибір між життям та смертю. Мойєс змушує тебе зрозуміти, що насправді ніхто не знає, що правильно, а що ні. 

Чи має людина право грати роль Бога? І чи має вона право вирішувати, коли їй помирати? Чи має право хтось їй це заборонити? Чому хтось може вибрати не життя, а смерть? Невже життя, що відрізняється від інших, не заслуговує на те, щоб його цінувати? Ці та безліч інших запитань піднімаються у книзі. 

Роман вразив мене, перш за все, щирістю та відвертістю, відкритістю героїні Лу та її невимовним оптимізмом. Та разом із тим - її особистість настільки різноманітна! Своєю безпосередністю Лу одразу припала мені до душі. Вразило мене і те, як сильно змінив Уілл життя Лу і навпаки. Я щиро раділа внутрішнім змінам дівчини - від моменту, коли вона й не уявляла, хто вона, і до чіткого усвідомлення цілі свого життя, хоча у цьому я так до кінця і не впевнилася. Вразила мене й історія кохання, описи усієї гами почуттів Лу - такі правдиві і абсолютно щирі. Я переживала із героїнею усі миті - і відчай, розчарування, злість, біль, дружбу, кохання, нерозуміння, нездатність здатися, і примирення із реальністю. Це - книга, що змусила мене довго думати, хто ж мав рацію, чого варті почуття для когось зокрема та для людей загалом і чи є це справді неправильним - бути в якійсь мірі егоїстом.

Я точно можу сказати, що роман Джоджо Мойєс "До зустрічі з тобою" відтепер належить до моїх улюблених! Це книга, яка залишила по собі величезний слід, який не залишиться в моєму серці назавжди, слід, який буде боліти ще довго. Кожна сцена, кожен діалог проникнуті такою справжністю, що читаючи, я занурювалася у світ головних героїв, як Аліса у Задзеркалля. Я практично дослівно відчула себе у шкурі Лу. І це було незабутньо!

До речі, це був перший роман Мойєс, який я прочитала. До інших її книг я не бралася, але й ще не вирішила, чи братимусь. Боюся розвіяти всі ті сильні відчуття, що так вразили мене у книзі "До зустрічі з тобою". Роман, до слова, має продовження, але я майже впевнена, що не читатиму його. Адже багатьох моїх друзів він розчарував.

Єдине, що мені не дуже сподобалося у - це те, що майже усі розділи книги велися від імені Лу, але також були і розділи від імені Камілли  (матері Уілла), Натана (медпрацівника, що доглядав за Уіллом) та Тріни (сестри Лу). Цих інших було дуже мало, і це кидалося в очі. Як на мене, то потрібно або рівномірно розподіляти частини від імені інших персонажів, або взагалі не писати таких розділів. Але це, звісно, бачення звичайного читача.

Книгу я раджу всім, кого зацікавив опис. Та хто лінується читати, може переглянути фільм. Я вважаю, що це одна із найкращих екранізацій романів. Можливо тому, що сценарій до фільму писала сама Джоджо Мойєс. Гра акторів надзвичайна, сюжет не змінено. Для зацікавлених - трейлер унизу.

Вирок Сови: 5 зірочок із 5.