Вперше я познайомилася із непересічним Еркюлем Пуаро ще в дитинстві. Пригадую, у мене був тоді період закоханості в детективи (так, після Шерлока та детективів По я закохалася в цей жанр літератури), особливо вона чомусь проявлявся на зимові свята. Той період, коли всі готують ковбаси-шинки до копчення. Мене ж вигляд сирого м'яса приводив мало не у стан непритомності. Тому я брала якийсь нечитаний детективчик, сідала у зручне, м'яке старе крісло на колесиках і поринала у світ розслідування вбивств, забуваючи про все інше. Тому це читання було ніби повернення у дитинство, в ті часи, коли десь там в будинку панував хаос і поспіх, а в іншому його кутку - затишок занурення в детектив. Саме за це я вдячна цій книзі.
У східному експресі, в якому по справах їде відомий детектив Еркюль Пуаро, вчинено вбивство. У цьому ж таки потязі знаходиться і власник залізниці, який просить Пуаро розслідувати злочин. Справу полегшує те, що потяг потрапив у сніговий замет і, звісно, зупинився. Що означає - вбивця знаходиться тут. Наскільки майстерно впорається Пуаро із розслідуванням цього разу?
Хоча це і класика, мушу визнати, що залишилася я від книги не в захваті. Мене дуже дратували ці награні діалоги між Пуаро, власником залізниці та лікарем, коли детектив пояснював їм свій хід думок. Про фінал книги я здогадувалася, а обрубаний кінець просто залишив мене у незбагненному подиві. Проте книга буде цікавою усім любителям Агати Крісті, в цьому я впевнена. А ще - раджу читати її саме зимою :)
А я нетерпляче чекаю прем'єри фільму. Акторський склад багатообіцяючий!
Книгу підлаштувала під пункт 14 осіннього читацького бінго (книжка про листи чи листування, адже листи відіграють у книзі доволі важливу роль).
Вирок Сови: 3,5/5 (плюс книзі за те, що вона нагадала мені про дитинство та зимовий затишок).
